ТОВ «ЧернівціГазЗбут» подало судовий позов до клієнта газової служби з вимогою стягнення 15 942 грн боргу. Постачальник зазначив, що у період з серпня 2020 року по березень 2021 року відповідач не здійснював плату за наданий газ, що призвело до накопичення заборгованості. Суд першої інстанції підтримав вимогу позивача.
Однак відповідач не погодився з ухвалою суду та подав апеляційну заяву. Він аргументував, що з травня 2020 року вже не є абонентом газу за зазначеною адресою, оскільки продав житловий будинок і переїхав до іншого місця проживання. Він підкреслив, що нарахування проводилися не за фактично використане паливо, а за прогнозованими щомісячними показниками, оскільки реальні дані не були передані. На його думку, новим користувачем є юридична особа, яка повинна нести відповідальність за сформований борг за газопостачання.
У запереченні на апеляційну скаргу постачальник посилався на положення Типового контракту про постачання природного газу побутовим споживачам, які передбачають, що користувач зобов’язаний повідомити про звільнення приміщення не пізніше ніж за 21 день, розірвати угоду і повністю погасити рахунок за отриманий газ. Крім того, новий власник не звертався з клопотанням про укладання угоди та не зареєстрований як споживач блакитного палива за даним об’єктом, тому саме відповідач повинен здійснити фінансові розрахунки відповідно до умов договору.
Судді Чернівецького апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, анулювали рішення суду першої інстанції та ухвалили нове – про відмову у задоволенні позову.
Суд встановив, що відповідач був одним із власників будинку, який був відчужений у травні 2020 року на основі угоди купівлі-продажу, що підтверджено записами Державного реєстру речових прав на нерухомість. Він фактично проживає в іншому місці.
Відповідно до положень Типового договору, при відсутності боргу та виконанні зобов’язань перед постачальником клієнт має право розірвати угоду у будь-який момент без сплати штрафів чи іншої фінансової компенсації, повідомивши постачальника письмово за три тижні до бажаної дати припинення договору.
Водночас суд наголосив, що згідно з правилами постачання природного газу, у разі зміни власника майна, підключеного до газорозподільних систем, саме новий власник має звернутися до постачальника для оформлення угоди на постачання палива.
Тобто у разі зміни власника саме на нього покладається обов’язок оформлення договору на отримання газу, оскільки зміна власника не завжди означає повне припинення споживання природного палива.
Правило про оплату у випадку неінформування постачальника застосовується лише тоді, коли користувач припиняє споживання газу, але залишається власником нерухомості.
Колегія суддів ухвалила, що суд першої інстанції помилково прирівняв припинення використання газу до зміни власника, тому неправильно зробив висновок про необхідність оплати рахунків після продажу нерухомості.
Таким чином, апеляційний суд підтримав апеляційну заяву відповідача, скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. До того ж з позивача було стягнуто витрати відповідача на оплату судового збору за подання апеляції.
