Беручи до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в ухвалі від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, Рівненський апеляційний суд не задовольнив позов позивачки про визнання її правомочності на нерухомість. Причиною стало те, що вона не надала підтвердження звернення до установ, що здійснюють офіційну реєстрацію майнових прав, а також доказів відмови в такому процесі.
Суд апеляційного рівня підтримав рішення районного суду, який також відхилив вимоги позивачки до однієї з міських рад Рівненщини щодо визнання її правомочності на нерухомість. Апеляція на це рішення також була залишена без змін.
Суд мав інформацію, що заявниця звернулася до міського голови з клопотанням про надання дозволу на спорудження нового цегляного гаража замість старого дерев’яного. Це звернення було погоджене із районною санітарною службою та головним архітектором за умови дотримання будівельних норм, а також розроблений відповідний проект.
На замовлення позивачки бюро технічної інвентаризації міста створило технічний паспорт для гаража, але в ньому відсутні висновки уповноважених структур щодо відповідності об’єкта будівельним нормам і стандартам.
Позивачка звернулася до суду з вимогою визнати її власницею гаража, мотивуючи це тим, що належне оформлення власності на нього є для неї неможливим.
Законодавство передбачає, що особа, чиї права порушені, може скористатися не будь-яким способом захисту, а чітко визначеним механізмом, передбаченим спеціальним законом або угодою.
Згідно з нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», процедура реєстрації майнових прав передбачає їх офіційне визнання та внесення відповідних записів до державного реєстру.
Суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачка не надала доказів звернення до реєстраційних органів, а також немає підтвердження законного користування земельною ділянкою, на якій розташований гараж. Також відсутні підтвердження прийняття будівлі в експлуатацію.
Таким чином, позивачка обрала невідповідний спосіб захисту своїх прав, який не міг гарантувати їх відновлення або отримання компенсації.
Суд вважає, що ефективний захист прав має відповідати змісту порушеного інтересу та характеру спірних правовідносин. Оскільки всі юридичні процедури були виконані правильно, апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Джерело https://rva.court.gov.ua/sud4815/pres-centr/news/1796346/