Обласні державні (військові) адміністрації, представляючи державу як власника лісових угідь, мають право через суд ініціювати розірвання договору тимчасового довгострокового використання лісових ресурсів, якщо його умови були порушені орендарем, зокрема, у випадку незаконного будівництва без погодження з постійним користувачем лісу.
При цьому позов щодо розірвання такого договору є належним і дієвим способом захисту прав, який не потребує додаткового звернення з вимогою про демонтаж самовільно зведених споруд, якщо договором уже передбачено повернення ділянки у придатний для експлуатації стан.
Такий підхід підтвердила Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом прокурора від імені держави, представленої ОВА, проти юридичних осіб щодо припинення договору тимчасового користування і повернення лісової території.
За обставинами справи, відповідно до розпорядження ОДА, між відповідачами був укладений договір довготривалого тимчасового користування лісовими ресурсами. Однак одна з компаній здійснила забудову без згоди постійного користувача – державного підприємства, що порушило умови угоди.
Перед судом постало питання щодо можливості висування вимоги про розірвання договору ОВА, яка формально не була його стороною.
Велика Палата ВС зазначила, що держава реалізує право власності на лісові землі шляхом їхнього передання спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, а право розпорядження – через уповноважені владні органи, які від імені держави приймають відповідні розпорядчі акти.
Обласні державні адміністрації (в умовах воєнного стану – військові) мають повноваження представляти державу як власника лісових угідь, здійснювати рішення щодо їхнього постійного або тимчасового використання, а також контролювати дотримання законодавства у сфері лісових відносин.
Таким чином, ОДА (нині – ОВА) має законні підстави вимагати усунення будь-яких порушень прав на лісові угіддя, включаючи припинення права тимчасового використання шляхом розірвання договору через суд.
Крім того, умови спірного договору передбачають його припинення у випадку будь-якого будівництва без погодження з постійним користувачем. Встановлення такого факту є достатньою причиною для розірвання угоди без додаткового аналізу серйозності порушень відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Юридичними наслідками припинення договору є обов’язок орендаря повернути лісову територію у стан, придатний для ведення господарської діяльності, а також компенсувати завдані збитки у визначеному законом порядку. Тому при зверненні до суду з вимогою про розірвання договору не є обов’язковим одночасне подання позову щодо знесення незаконних споруд або підтвердження права власності на такі об’єкти, якщо це не порушує права інших осіб. Вимога про припинення договору залишається ефективним засобом захисту.
Посилання на джерело
Постанова ВП ВС від 7 травня 2025 року у справі № 902/111/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127680294.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.