Планування спадщини—це не тільки розподіл майна, а й визначення особи, яка відповідатиме за виконання останньої волі заповідача. Саме виконавець заповіту відіграє ключову роль у цьому процесі. Його завдання—гарантувати, що всі положення заповіту будуть виконані в точності до закону, забезпечуючи спадкоємцям належне отримання спадщини.
Згідно зі статтею 1286 Цивільного кодексу України, заповідач має право призначити виконавця заповіту—фізичну особу з повною цивільною дієздатністю або юридичну особу. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, його виконання може бути доручене будь-кому з них. У випадку заповіту на користь однієї особи, виконавець заповіту може бути призначений із числа осіб, які не є спадкоємцями.
Призначення виконавця заповіту може здійснюватися за ініціативою спадкоємців, нотаріуса або навіть суду, якщо між спадкоємцями виникли суперечки. Особливо важливими є випадки, коли майно заповідається неповнолітнім особам, юридичним установам або державі.
Виконавець заповіту має широкі повноваження:
- Захист спадкового майна від можливих порушень.
- Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини.
- Управління майном до моменту його передачі спадкоємцям.
- Виконання зобов’язань спадкодавця перед кредиторами.
Його повноваження підтверджуються свідоцтвом, виданим нотаріусом. У разі виникнення спорів спадкоємці можуть оскаржити дії виконавця заповіту в суді.
Заповідач має право визначити винагороду виконавцю заповіту, а якщо її розмір не встановлений у заповіті, він може бути узгоджений із спадкоємцями або визначений судом.
Також виконавець заповіту може відмовитися від виконання своїх обов’язків, але він не має права залишати їх у критичній ситуації, коли зволікання може завдати шкоди спадкоємцям.
Загалом, виконавець заповіту—це ключова фігура спадкового процесу, яка має гарантувати чесний і законний розподіл спадщини.
Посилання на джерело