Іноді виникають ситуації, коли потрібно офіційно підтвердити факт, що людина жива або перебуває у визначеному місці. Такі обставини мають правове значення та можуть бути використані для захисту прав і законних інтересів особи.
Необхідність засвідчення факту, що людина жива, може з’явитися, зокрема, у таких випадках:
- при відкритті спадщини за кордоном;
- для підтвердження, що отримувач виплат на утримання (пенсії, аліменти, компенсації тощо) дійсно живий;
- як доказ при розгляді питання щодо скасування рішення про визнання особи безвісти зниклою або оголошення її померлою;
- в інших ситуаціях, коли потрібно підтвердити факт існування особи.
Потреба у засвідченні факту перебування людини у конкретному місці виникає тоді, коли особа прагне офіційно зафіксувати своє місцезнаходження у певний час. Це може бути використано як доказ у цивільних, адміністративних чи кримінальних провадженнях.
Засвідчення факту, що людина жива, або факту її перебування у певному місці належить до компетенції нотаріусів та консульських установ України (ст. 34, 38 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до ст. 80, 81 Закону та глави 6 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус за усним зверненням особи посвідчує факт, що фізична особа жива, або факт її перебування у визначеному місці.
Таке посвідчення може здійснюватися як у приміщенні нотаріуса, так і поза його робочим місцем.
Факти щодо малолітніх дітей чи недієздатних осіб засвідчуються за зверненням їхніх законних представників (батьків, усиновлювачів, опікунів).
Факти щодо неповнолітніх або осіб з обмеженою цивільною дієздатністю посвідчуються за їхнім зверненням та за згодою законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальників), оформленою відповідно до вимог законодавства.
Під час вчинення нотаріальної дії нотаріус встановлює особу, перевіряє її цивільну дієздатність та повноваження законних представників.
Ідентифікація особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом «Про Єдиний державний демографічний реєстр…». Документи на кшталт посвідчення водія, моряка чи довідки з місця роботи не можуть використовуватися для встановлення особи при укладенні правочинів.
Перевірка цивільної дієздатності проводиться за паспортом або іншими документами, визначеними ст. 43 Закону. У разі потреби може вимагатися довідка про відсутність психічних розладів, що впливають на здатність усвідомлювати свої дії.
На підтвердження факту, що особа жива, або факту її перебування у певному місці нотаріус видає відповідні свідоцтва заінтересованим особам.