Одразу після проголошення незалежності України 16 липня 1990 року розпочалося формування Конституції як основоположного закону держави. У жовтні того ж року було засновано Конституційну комісію. З 1991 по 1996 роки комісія підготувала кілька редакцій Конституції, які активно обговорювалися та доповнювалися.
Над документом працювали тривалий час і з великою відданістю, виникало багато дискусій, особливо щодо національної символіки, поділу владних повноважень, власності, статусу Криму та ролі російської мови.
Зрештою, у ніч на 28 червня 1996 року Верховна Рада затвердила остаточну редакцію Конституції України. Її підтримали дві третини народних депутатів. У документі була закріплена потужна президентська влада, гарантії приватної власності, державні символи, ліквідація автономії Криму та визначення української мови як єдиної державної.
Хоч Конституція була ухвалена саме в 1996 році, її витоки сягають набагато глибше в історію. Українському народу довелося подолати тривалий шлях до її прийняття. Першу Конституцію уклав Пилип Орлик у 1710 році. Той документ мав назву “Пакти і Конституції прав і свобод Війська Запорізького” і відіграв важливу роль у національній історії.
Другу Конституцію ухвалила Центральна Рада УНР у 1918 році. У ній були викладені досить передові на той час уявлення про державність. Проєкт створювався під керівництвом Михайла Грушевського, але не набув чинності через вторгнення німецьких військ.