Згідно з цивільним законодавством України, право власності розглядається як суб’єктивне право, що виникає на підставі певних юридичних фактів та життєвих обставин, з якими закон пов’язує появу права власності на конкретне майно у певних осіб. Такі обставини часто називають “способами набуття права власності”.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності може виникати на законних підставах, зокрема через правочини.
Частина 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності є правомірно набутим, якщо інше не випливає з закону або не встановлено судом незаконність чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності.
Інститут визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави був запроваджений Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX. Цей закон передбачає конфіскацію незаконно набутого майна осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зміни, внесені цим законом, спрямовані на боротьбу з корупцією та незаконним збагаченням. Мета цих змін — повернути незаконно отримані активи та позбавити осіб права на державну службу або посади в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 291 Цивільного процесуального кодексу України, суд визнає активи необґрунтованими, якщо не буде доведено, що активи або кошти для їх придбання отримані законно.
Процес виявлення необґрунтованих активів і їх стягнення в дохід держави проводиться Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, НАБУ, Державним бюро розслідувань, а також Генеральною прокуратурою.
Згідно зі ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, вищезазначені органи повинні довести суду зв’язок активів з особою, яка має на них право:
- безпосередній (коли активи формально належать уповноваженій особі);
- опосередкований (коли активи де-факто належать уповноваженій особі, але оформлені на третіх осіб).
Необґрунтованість активів визначається як різниця між вартістю активів і законними доходами. Якщо ця різниця перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, активи визнаються необґрунтованими та конфіскуються.
Справи щодо таких активів розглядає Вищий антикорупційний суд. Для кращого розуміння аргументації суду можна проаналізувати рішення Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 991/5169/23.
Обставини справи
У червні 2023 року прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подав позов до Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_1 з вимогою визнати її активи необґрунтованими та конфіскувати їх на користь держави.
Прокурор аргументував, що ОСОБА_1, працюючи у Державній митній службі, отримала в подарунок від ОСОБИ_3 квартиру загальною площею 103,3 кв. м вартістю 1 862 335,43 грн.
Квартиру ОСОБА_3 купила у ОСОБИ_2. У декларації за 2020 рік ОСОБА_1 зазначила, що отримала цей об’єкт у подарунок від ОСОБА_3.
Суд встановив, що ОСОБА_1 опосередковано контролювала об’єкт нерухомості, що підтверджується родинними зв’язками з ОСОБА_3, яка є її матір’ю.
Вищий антикорупційний суд задовольнив позов і визнав квартиру необґрунтованим активом, зобов’язавши стягнути її в дохід держави.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у своєму рішенні зазначив, що активи, які не можна обґрунтувати законними доходами, підлягають конфіскації. Якщо судом не доведено, що активи були набуті за рахунок законних доходів, вони вважаються необґрунтованими відповідно до ст. 69 Закону України “Про запобігання корупції”.
Право власності припиняється, якщо активи визнані необґрунтованими та конфісковані на користь держави (ст. 346 ЦК України).
Верховний Суд також зазначив, що доводи ОСОБА_1 щодо отримання квартири безоплатно не є достатніми для спростування вимог прокурора.
Таким чином, українське антикорупційне законодавство дозволяє судовим органам встановлювати походження активів, визначати їх законність і в разі потреби конфісковувати їх на користь держави.